Історія спортивного орієнтування

   Спортивне орієнтування — неолімпійський вид спорту, суть якого полягає аби на незнайомій місцевості за допомогою карти та компаса якнайшвидше подолати дистанцію, відвідавши контрольні пункти. В залежності від виду змагання можуть проводитись: в заданому порядку, за вільним вибором порядку, на розміченй дистанції, або ж комбіновані. Також слід зазначити, що старти можуть відбуватись в світловий день, в нічний час і навіть напротязі доби. За способом пересування спортивне орієнтування поділяється на кілька дисциплін:

– спортивне орієнтування бігом (СОБ);
– спортивне орієнтування на лижах (СОЛ);
– спортивне орієнтування на велосипедах (МТБО);
– спортивне орієнтування Trail (ТРО);
– спортивне орієнтування рогейн (СОР, командний).

    У всіх випадках результати визначаються за найменшим часом проходження дистанції (в певних випадках з урахуванням штрафного часу) або за кількістю набраних очок.

Історія зародження виду спорту

     Історія спортивного орієнтування почалася наприкінці 19 століття в Швеції, де воно зародилося як один із елементів підготовки Збройних Сил. Фактичний термін «спортивне орієнтування» вперше був використаний у 1886 році у шведській військовій академії Карлберга і стосувався перетину невідомої землі за допомогою карти та компаса. Турніри зі спортивного орієнтування до 1895 проводили тільки армії Об’єднаного, на ті часи, Королівства Швеції і Норвегії. Згодом такі змагання стали проводитися і поза армією. Зокрема спортивний клуб «Tjalve» поблизу столиці Норвегії Осло 31 жовтня 1897 року провів перші невійськові змагання. Правила змагань набрали сучасний вигляд тільки з 1918, коли президентом стокгольмської любительської асоціації легкої Атлетики майором Ернстом Килландером було запропоновано новий вид кросс-кантрі змагань (cross-country / x-country). З того часу були введені основні поняття спортивного орієнтування: правила виду спорту, спортсмени могли вибирати самостійно своє переміщення, введені граничні параметри і види дистанцій, вибір орієнтирів для постановки контрольних пунктів, вікові категорії, а також вимоги і правила щодо організації змагань. Майора Ернста Килландера можна вважати «батьком спортивного орієнтування».

     У 1961 в Копенгагені була проголошена міжнародна федерація спортивного орієнтування (IOF – International Orienteering Federation), у яку ввійшло 10 країн: Болгарія, Данія, Західна Німеччина, Східна Німеччина, Угорщина, Норвегія, Фінляндія, Чехословаччина, Швейцарія та Швеція.

      Перших змагання проведені для шведських військових у травні 1893 року на щорічних іграх Стокгольмського гарнізону. Перші цивільні змагання відбулися поблизу Осло, Норвегія, у жовтні 1897 року. Перший чемпіонат на національному рівні був проведений у Швеції в 1923 році. Перші змагання серед жінок були проведені в 1925 році біля міста Гетеборга. Перші відкриті міжнародні змагання були проведені біля Стокгольму в 1960 році за участю семи країн. Перший чемпіонат Європи, був проведений у Норвегії в 1962 році. Перший чемпіонат України з орієнтування пройшов у травні 1963 році в місті Каневі. Перший чемпіонат СРСР пройшов в Україні у 1963 році поблизу міста Ужгорода. Чемпіонати світу зі спортивного орієнтування бігом проводяться з 1966 року.

Розвиток спортивного орієнтування в Україні

       У травні 1963 року у м. Каневі пройшов перший чемпіонат України з орієнтування. Організовувала та проводила змагання Українська республіканська рада з туризму та екскурсій. Команди усіх областей України були укомплектовані відомими у той час туристами, багато з яких займаються туризмом й досі. Так, за київську команду виступав Б. Леві, який потім став Майстром спорту з туризму та суддею Всесоюзної категорії з орієнтування, за одеську — В. Кашинцев, який багато років очолював відомий всім туристам України Одеський міський клуб туристів та багато інших. Командну перемогу одержала команда Одеси. В особистому заліку першими чемпіонами України стали Е. Степаненко (Одеса) та В. Смірнов (Київ).

        Восени 1963 року біля Невицького замку у Закарпатті були проведені І Всесоюзні змагання зі спортивного орієнтування. У цих змаганнях брали участь збірні команди України, Києва та Одеси, які також були укомплектовані туристами. Найкращими у командах України були в індивідуальних змаганнях: наймолодша учасниця Всесоюзних змагань О. Смірнова (Білецька) — 6 місце та Б. Леві — 9 місце (обоє Київ). У парних змаганнях одеська пара Е. Степаненко та К. Бойко зайняла 6 місце. Це був вагомий успіх, бо орієнтуванню України був тільки один рік, а прибалтійські спортсмени, ленінградці та москвичі вже мали за плечима чималий досвід.

       Спортивне орієнтування та туризм ще довго йшли разом. Становлення орієнтування у Радянському Союзі та в Україні нерозривно пов’язано з туристським активом, який створював правила, малював карти, проводив змагання, готував команди. Поступово цей актив дедалі більше уваги віддавав орієнтуванню, але продовжував ходити у походи. І тільки з передачею орієнтування від Всесоюзної ради з туризму до Спорткомітету СРСР ці два види спорту почали існувати окремо. Так 28 квітня 1979 року при Спорткомітеті СРСР було створено Всесоюзна федерація спортивного орієнтування.

        У 1980-1990 роки в Україні зароджуються різні багатоденні змагання по орієнтуванню. Вони доступні для всіх – від новачків до ветеранів. Змагання зручні тим, що дають можливість задовольнити потреби у фізичному, технічному, тактичному і психологічному навантаженнях спортсменам будь-якого рівня підготовки. Українські спортсмени починають більш впевнено виступати на всесоюзних та міжнародних змаганнях, не раз перемагаючи визнаних фаворитів – скандинавів.

      Після розпаду Союзу і утворення незалежної держави спортивне орієнтування в Україні, у зв’язку з настанням економічної кризи і різким зменшенням фінансування спортивних закладів, виявилося на межі розвалу. Але всупереч всьому в 1995 році на чемпіонаті світу чернівчанин Юрій Омельченко здобуває для України першу золоту медаль.

         З часом, завдяки зусиллям ентузіастів, міжнародні змагання зі спортивного орієнтування завітали і до України. Таким чином етап Кубка світу пройшов в липні 2000 року в Трускавці, а чемпіонат світу відбувся в серпні 2007 року в Києві.

        Зараз, через війну в Україні, більша частина держави непридатна для проведення занять та змагань зі спортивного орієнтування. Адже окрім тимчасово окупованих територій, на звільнених ділянках різних областей знаходяться вибухонебезпечні предмети, які ще довго будуть перешкодою для занять улюбленим видом спорту.

      Але ми віримо, що незламний дух всіх спортсменів-орієнтувальників дозволить швидко адаптуватись до вимушених новостворених умов для спортивного орієнтування та вже в скорому майбутньому у нас з’являться нові чемпіони на міжнародній арені.